Зятю рідненький

Півень спить — вже він працює,        
йому вже не спиться.        
То город перекопає,        
гайки вміло крутить,        
все горить в руках у нього,        
тачку свою любить.        
        
   Ой, зятю, зятьок,        
зятю дорогенький,        
хоч ти вредний і хитренький,        
та для нас рідненький!        
        
 Любить славно він поїсти,        
бо працює тяжко,        
Сало, голубці, ковбаску        
з радістю вминає.        
Як приїде він до тещі        
усмішка аж сяє,        
Теща борщу насипає        
й сто грам наливає.        
          
      Ой, зятю, зятьок,        
зятю дорогенький,        
хоч ти вредний і хитренький,        
та для нас рідненький!        
        
 Пішов вишЕнь він нарвати,       
виліз на гілляку, та гіллЯка підломилась
впав собі на сраку  
Стрімко вниз він покотився,      
 аж відром накрився, 
з непристойними словами гучно приземлився!      
      
Ой, зятю, зятьок,      
 зятю дорогенький,       
хоч ти вредний і хитренький,       
та для нас рідненький!      
      
      
Зять у нас рибак завзятий,     
на рибалку ходить    
Снасті візьмЕ із собою, 
та ні з чим приходить.    
Він із кумом у кущах     
пиво дегустує,     
На таранку й карася навіть не полює!    
    
    
         Ой, зятю, зятьок,     
          зятю дорогенький,     
          Хоч ти вредний і хитренький,    
           та для нас рідненький!  
  
 Ой, сміється вся родина,   
музика лунає,   
Бо як добрий зять у тещі   
— то біди немає.  
  
       Ой, зятю, зятьок,     
          зятю дорогенький,     
          Хоч ти вредний і хитренький,    
           та для нас рідненький!